Русины! Ци мусиме и мы глядати себі Русиньского Далай-ламу, обы на нас попозерали накониць чехы и словакы?
https://www.lem.fm/hlyadajte-dalajlamu
Передслово.
Видиме, як красно завішеный флаґ Тібета в рамках Межинародного дня Тібета в разных містах, до конца и в парламентах Чехіи и Словакіи. Можеме увидіти флаг Тибета у многых містах, як в Словацькій, так и в Чеській републіці каждый рік.
Но якый інтерес появився у Прагы и Братиславы до долі Тибета, што воздушнôв чарôв можуть зріти главноє місто Тібета, что єсть от Братиславы майже на 6500 км? А вот до Ужгорода из столиці Словакіи лем 530 км., но чомусь Братислава Ужгород и за народ тамошній забыла!
Вповіме єще бульше! В словацькому парламенті публічно існує Клуб приятелів Тібета, члены котрого – депутаты Народной рады Словацькой републікы, котрі хотят публічно подпоровати тібетськый вопрос на політичному уровню. Клуб у 2010-ім році засновав Іван Міклош, окрем иншого и політик русинського походженя, узнаваємый и тым, же в 2016 році выступив проти позиціи шефа радникôв украйинського премєра Владимира Гройсмана. Клуб быв заснованый по просьбі Далай-ламы, котрый уже мав дакулько стріч из найвысшими представителями Чеськой и Словацькой републікы.
Пузніше розяснится, чом автор зачав туй про Тібет.
Не є тайнôв, же чехы и словакы радо бесідуют, же были зраджені в 1938 році в Берліні, Вені и Мюнхенськым сговором. А пак через 30 років пузніше, страдали они и под час Пражськой яри-весны, інвазійôв войск Варшавського договора, по котруй слідовала бульше, як 20-річна окупація Чехословакіи советськôв армійôв.
Но и то є фактом, что вже докус мало зостало в памяти представителям днесь двох незалежных держав (Чехіи и Словакіи), же подобну національну зраду совершили самі они (чехы и словакы) 29 юнія 1945 р., аж подписали договор из Советськым Союзом про передачу Подкарпатськой Руси в СССР-УССР. Сим самі на дипломатичному уровню подтвердили ту ганебну анексію, котру совершили освободителі, котрі ся достали танками на русинську територію подобным же Мюнхенсько-Московськым сговором 29 юнія 1945 р.
Чехы и словакы радо бесідують, же рокы 1938 и 1968 поєднані тым, что чужі державы и чужі політикы творили діла по принципу – „за нас, без нас“.
Но 29-го юнія 1945-го рока політичні представителі сих двох народів (чехôв и словакôв) зробили тото самоє русинам подкарпатськым, які уже мали свою національну русинську республіку Подкарпатська Русь в составі ЧСР – с 1919 по 1938, а де-юре до 21 януара 1946 р..
И не треба нигда забывати, же при подписанію межи народного договора в Москві межи ЧСР и СССР присутні были лем чехы и словакы, які гибы представляли народ русинôв.
Факт, что никто из Подкарпатьской Руси – ци уж бы ся хоть мало чув Русином, ци хоть Украйинцьом, не быв, та й и зовсім туда и запрошеный не быв. Хоть проукрайиньскі комуністы ЧСР свою роботу робили в рамках рішенія Комінтерна от 1925 р., про украйинізацію русинов подкарпатськых в рамках ЧСР, чим забезпечовали безпроблемну будущу анексію єї Сталіном. Над сим чехословацькі комуністы из 1920 р., а з 21 новембра 1944 р. и комуністы Ивана Туряниці, трудилися «віддано».
Кажуть, минулоє не зміниме, бо карты были роздані побідите лями позад войны 1945 р. Но кібы ся чехословацькі власти не побоялися воспротивитися проти той анексіи, шанс, же то принесло бы успіх. Но ни чехы, ни словакы не посміли тогды рот открыти…
Пройшло уже немало часу, но шокуючым є то и до днесь, же, політикы тых двох народів (чехôв и словаків), ани раз не подняли вопрос долі Подкарпаття за цілых 30 років гибы свободы. Хотя чехы и словакы розуміють, что Закарпаттю-Подкарпатськой Руси они зробили тото самоє зло, што инші їм (німці и англічане) натворили в Мюнхені-1938 р. Мюнхен днеська вже осужденый и єго рішення одмінено! А што робити из незаконным из самого начала межинародным Договором от 29 юнія 1945 р. «Про Закарпатську Украйину-Подкарпатську Русь», коли даже Незалежна Украйина сей Договор не включила в перечень признаваємых нею договорôв позад 1991 р.?
Но правда и то, что Чехословакія по распаді комуністичного режима вызнала Русинôв, як окрему національну меншину, что ся остало и в обидвох державы и по розділенію їх на дві державы. Русины суть в обох державах визнані и подпоровані. Но чому забыли за своїх сограждан русинôв в УССР и в Укрйині позад 1991 р.?
Но, ани Чехословакія, котра тогды переживала проблему власного розпаду, ани пак Чеська и Словацька републіка поотдільно, ниґда не прокоментовали унікальні результаты Законного (по закону УРСР от 3 юлія 1991 р.) референдума 1991-о рока, в котрому жителі Подкарпаття – бывші їх спігромадяни, вырішили про то, же хотять мирно возстановити свою національну автономію часів Чехословакіи, но тепер уже в рамках Украйины. Русины ся понаділяли, что Украйина стане для них друга Чехословакія!
Но Київ не лем не став русинам другôв Чехословакійôв, не лем не дав автономію, но даже и став репресовати и судити русинôв за їх законні мирні требованія прав и свобод. Благо, што Києв творить ото 30 років перед лицьом Прагы и Братиславы, котрі видять лем Тибет и тупо не видять Ужгород!
И хотя тогды (1 децембра 1991 р., согласно волевиявлення народа Закарпаття) не йшлося про територіальноє отділеніє, а лем про автономію в составі Украйины, але власти сих двох держав (Чехіи и Словакіи) ниґда офіціално не выразили поддержку русинам. Умножає гріх чехам и словакам тот факт, что Русины на Украйині не суть даже вызнані як окремый народ, живучи на своюй земли. То є явно хвора правова ситуація, аж на властній Отцюзнині ты русине, не маєш права нам своє имня.
Зробили, правда, заявы на поддержку русинов пару політикôв, бульшостьôв проросійськы орієнтованых, што Русинам робило «медведьову услугу». Бо то провоковало бесіды межи чехами, словаками и, особенно, украйинцями – про «руку Москвы».
Из боку Русинôв были вымогы, жебы словацькі політикы заговорили за їх русинську проблематику, но то было без успіха, бо чехы и словакы оставалися глухими и сліпыми. Офіціально никто не повість чом так? Но неофіціально знаєме, же, по-фарисейськы, никто ся из них не хоче „вмішовати до внутрішніх справ іншой державы“, головно своєго сусіда.
Но туй выявляєся у чехôв и словакôв якоєсь лоґічноє протирічіє и дух Мюнхена!
Рахуєся чехами и словакми, же не мож вмішоватися до внутрішніх справ іншой державы, кідь іде бесіда о Русинах и вызнанню їх прав на Украйині. За сесе офіціальні політичні представникы в Празі и Братіславі якось не хотять нич казати и чинити; А ведь йдеся туй про народ русинôв, котрый вєдно з нима (чехами и словаками) вытворив по Першій світовôй войні державу ЧСР, на котру ся обидві сисі републікы посилаються до днесь.
Но вот, завісити на територіи Чехіи и Словакіи флаґ Тібета, творити клубы депутатôв, котрі хотять рішати тібетьскый вопрос на політичному уровню, то йсе не є вмішованя до внутрішніх справ іншой державы, в даному случаю, Китая. Причому, Китай є ґлобальный игрок, реакціи котрого бы ся мали дві републікы (Чехія и Словакія в центрі Европы) бульше бояти, чим реакціи слабшої Украйины. Тим бульше, что Русины подкарпатські не жадають торгати-розділяти Украйину, а лем забезпечити себі дома основні, фундаментальні права, гарантовані также и росхваленôв на цілый світ Конституційôв Украйины, а именно – права на вызнання и поддержку од державы. Напомниме, же Тібет требуєт от Китая повной независмости. Пак де правда и честнôсть у чехôв и словакôв???
То же самоє фарисейство творять т.н. правозащитні організаціи сих двох держав, котрым чомусь ближе проблема Тибета, чим катастрофічно порушені права русинов в Ужгороді. И чомусь считают они же рішеніє проблем китайськой провінції Тибет для них бульшоє и важнішоє чим законноє признаніє народа РУСИНОВ за пару сот кілометрув от їх правозащитного носа и сліпого ока.
Не знаєме, ци рішаєма так сися проболема, ци хоть колись з Братіславы або Прагы одзовеся офіціальный голос, котрый Києву заявит, же Русины подкарпатські мають право у себе дома на Подкарпаттю на свою національность, язык, культуру, релігію, школу, і не сміють быти рабами без имени на своюй властній земли, при 30-літній сліпоті Прагы и Братиславы, та й цілого світа.
Мы, русины, также потребуєме таку личность, котруй будут способні, як Далай-ламови, поцульовати руку, благодаря мудрости котрого и морального авторитета, исполнило бы ся національноє благо для русинôв – повноє національноє возрожденіє мирного народа в центрі Європы.
И зато, дорогі Русины, глядайте себі Русиньского Далай-ламу. Аж ся може й дочекаєме того, же чехы и словакы припомнят себі свої історичні гріхы и дадуть голос не лем в защиту прав и свобод далекого Тибета, но и за поддержку (державообразующего для ЧСР с 1919 рока) невызнаного до днеська в Украйині народа подкарпатськых русинов!?
Лем такым образом чехы и словакы здоймуть из себе їх Мюнхенсько-Московськый гріх зрады ними русинов подкарпатськых 29 юнія 1945 р.!
