РУСИНСЬКИЙ НАРОД ВТРАТИВ ВСІ СВОЇ ПРАВА, ІСНУЮЧІ ДО 1945 РОКУ, А ТОМУ БУДЬ ЯКЕ НАГАДУВАННЯ РУСИНАМИ ПРО ВТРАЧЕНІ ПРАВА РУСИНСЬКОГО НАРОДУ Є… ПРОТИЗАКОННИМИ І КАРАЮТЬСЯ ЗГІДНО КРИМІНАЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ. (Вирок, фотокопія)

(Вирок Апеляційного СУДУ Закарпатської областї в справі ДИМИТРІЯ СИДОРА, 19 березня 2012 року, м. Ужгород (фотокопія)

На підставі Договору від 29.06.1945 року про передачу Підкарпатської Русі (сьогодні Закарпаття) від ЧСР до СССР, і далі до УРСР в 1946 році, русинський народ втратив право, закріплене за ним в Сен-Жерменському Договорі 1919 року, дотихчасове право. Однак, згідно того права, всі питання що стосуються “території русинів на Південь від Карпат,” вище стоящими владними інститутами (що знаходяться поза русинською теріторією) “вирішуються тількі і виключно за згодою русинського народу”.

З текста вироку: “Під час виступів на конгресі не закликав до зміни меж території України на порушення порядку встановленого Конституцією України, у зачитаних та прийнятих документах мова йшла про створення русинської державності в статусі від 22 листопада 1938 року в складі України, положення Конституції України та інших законів України при прийнятті документів порушені не були”. СТР.2.

З текста вироку: “Висновок судово-лінгвістичної експертизи вважає (Сидор Д.Д.) неповним, сфальсифікованим, до його фальсифікації причетні співробітники СБУ України. Прийняття «Меморандуму» мало за мету спонукати органи державної влади України до реалізації результатів референдуму, проведеного на території Закарпатської області 01 грудня 1991 року «Про надання Закарпаттю статусу спеціальної самоврядної адміністративної території, як суб’єкта в складі незалежної України». СТР.3.

З текста вироку: “Необхідно розуміти (судови, що) як усні (на мітингу, зборах, по радіо, телебаченню тощо), або письмові звернення до громадян (невизначеної або певної групи), у яких виражені ідеї, погляди, поради, пропозиції, вимоги, спрямовані на те, щоб схилити невизначений круг осіб, чи організацій до певних дій – виходу області зі складу України або відокремлення частини території України і приєднання її до території іншої сраїни”.  СТР.4.

З текста вироку: “Згідно Конституційного закону Чехо-Словацької Республіки від 22 листопада 1938 року Підкарпатська Русь добровільно приєдналась до Чехо-Словацької Республіки, є її автономною стиною, – Сойм Підкарпатських Русинів приймає Конституцію Підкарпатської Русі в рамках правового поля Чехо-Словацької Республіки, – у визначених питаннях законодавчу владу здійснюють Національні збори Чехо-Словацької Республіки, урядову та виконавчу владу з питань зазначених у § 4 здійснюють органи Чехо-Словацької Республіки, – у найвищій правовій інстанції захист надає Верховний суд у м. Брно – у сенаті, визначеному для Подкарпатської Русі, а судовий захист від адміністративних органів Підкарпатської Русі з питань, що відносяться згідно § 15 цього закону до їх повноважень, надає в найвищій істанції адміністративний суд у Празі – у сенаті, визначеному для Підкарпатської Русі. Цим законом визначена територія Підкарпатської Русі”. СТР.4.

З текста вироку: “Чи можуть будь які питання, що стосуються русинського народу та території проживання русинського народу, правосильно вирішуватись будь-якою вище стоящою інстанцією, без згоди на це русинського народу? Оскількі, протилежне було визначене міжнародною спільнотою в форматі підтвердженого і визнанного цього права міжнародним Сен-Жерменським Договором (що до національної теріторії русинів на південь від карпат). Все це було до радянської окупації з 1919 до 1945 року?”

Бо існує точка зору, (зафіксована в судовому вироку в 2012 році) що:

З текста вироку: «Згідно Договору між СРСР і Чехословацькою Республікою «Про Закарпатську Україну» від 29 червня 1945 року, Закарпатська Україна (що носить згідно Чехословацької Конституції назву Підкарпатська Русь), яка на підставі Договору від 10.09.1919 року, укладеного в Сен-Жермені ввійшла, як автономна одиниця в рамки Чехословацької Республіки, возз’єднується зі згоди й бажання населення Закарпатської України й на підставі дружньої угоди обох Високо Договірних сторін, включається в склад Української Радянської Соціалістичної Республіки. (СТР.4-5)

А, оскільки вони (І ЦЕЙ ДОГОВІР) не суперечать законам України, ухваленим після проголошення незалежності України, – Україна є правонаступником прав і обов’язків за міжнародними договорами Союзу РСР, які не суперечать Конституції України та інтересам республіки». (СТР.3-4).

Український Суд виявився неправдивим, свідомо приховавши факт того, що й до сьогодні міжнародний договір «Про Закарпатську Україну» від 29 чеврня 1945 року Верховною Радою України  не підтверджений, як такий, що правосильний для Незалежної України після 1 грудня 1991 року.

Злочинна аксіома української влади за 30 років відносно русинів цинічна: русини ніби втратили вже всі права при анексії в 1946 року і «Закон України про декомунізацію» до русинів, яким би вони відновили свої права порушені комуністичним  режимом, не відноситься.

Саме за нагадування, текстом Меморандума 2-го Європейського Конгреса Підкарпатських Русинів, (прийнятого колективно 109 депутатами в 2008 році в Мукачеві), про ігноруванння владою, але, де-юре, не втрачені, національні права русинського народу, було засуджено священика Димитрія Сидора по ст.110 ч.1., політично вмотивованим рішенням.

З текста вироку: «Під час виступів на конгресі (як показали докази свідків, свящ Димитрій) не закликав до зміни меж території України на порушення порядку встановленого Конституцією України, а у зачитаних та прийнятих документах мова йшла про створення русинської державності в статусі від 22 листопада 1938 року в складі України. Тому положення Конституції України та інших законів України при прийнятті документів, порушені не були». СТР.2.

З текста вироку: «Висновок судово-лінгвістичної експертизи (замовленої від СБУ) вважає (Сидор Д.Д.) неповним, сфальсифікованим, а до його фальсифікації причетні співробітники СБУ України. Прийняття «Меморандуму» мало ж за мету – спонукати органи державної влади України до реалізації результатів регіонального референдуму, проведеного на території Закарпатської області 01 грудня 1991 року «Про надання Закарпаттю статусу спеціальної самоврядної адміністративної території, як суб’єкта в складі незалежної України, і який не входить в інші адміністративно-територіальні утворення». СТР.3

 З текста вироку: “Підсудний Сидор Д.Д. посилається на те, що метою конгресу було спонукати органи державної влади України до реалізації результатів референдуму, що в нормах «Меморандуму» та «Акту» не міститься закликів до зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку встановленого Конституцією України”.  СТР.3

Суд порахував і таке.

З текста вироку: У «Меморандумі» містяться заклики до зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, бо є там такі слова: «визнати право відновлення русинської державності в статусі суб’єкта міжнародного права суверенного підкарпаторусинського народу Закарпаття – Підкарпатська Русь, як нація, що самовизначилась (у 1918 р.) і як суб’єкта міжнародного права з 1919 р., а також його законні інтереси як дієздатного суб’єкта на «території русинів на південь від Карпат». СТР 1-2.

З текста вироку: “Згідно Указу Президії Верховної Ради УРСР від 22 січня 1946 року «Про утворення Закарпатської області в складі Української РСР», який затверджено Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 січня 1946 року, у складі Української Радянської Соціалістичної Республіки утворено Закарпатську область із центром у м. Ужгороді. Відповідно до ст. 3,7,5 Закону України «Про правонаступництво України» від 12 вересня 1991 року, Закони Української РСР та інші акти, ухвалені Верховною Радою УРСР, діють на території України, оскільки вони не суперечать законам України, ухваленим після проголошення незалежності України, – Україна є правонаступником прав і обов’язків за міжнародними договорами Союзу РСР, які не суперечать Конституції України та інтересам республіки”. СТР.3-4.

Однак суд приховав, що згідно ст.9 Конституціїї України тільки ті договори, правоздатність яких підтверджена  Верховною Радою, стають частиною українського законодавствва.

Але міжнародний Договір “Про Закарпатську Україну” від 29 червня 1945 року  й до сьогодні не визнаний ВРУ і не є частиною законодавства України.

Фактично, на момент роспаду СРСР, Закарпаттю автоматично повернувся дорадянський статус Краю, як національної Автономної республіки. І лиш референдум, як єдиний документ, став тим, що виявив волю жителів Краю, які дали згоду на Свторення нової, раніше не існувавшої країни, та приєднання до Незалежної України – 92,5%, але з відновлення дорадянського статусу Краю – 78% респондентів”.

Суд виносить думку, яка протирічить закону України та тексту Меморандуму, де нема закликів виходу з України.

З текста вироку: “Необхідно розуміти, що як усні (на мітингу, зборах, по радіо, телебаченню тощо), або письмові звернення до громадян (невизначеної або певної групи), у яких виражені ідеї, погляди, поради, пропозиції, вимоги, спрямовані на те, щоб схилити невизначений круг осіб, чи організацій до певних дій – виходу області зі складу України, або відокремлення частини території України і приєднання її до території іншої країни”.

Суд виносячи вирок, фантазував собі неіснуючі злочини. СТР.4

Суд пробував маніпулювати текстом Закону ЧСР від 1938 року, але приховав його невідємну праову силу й до сьогодні:

З текста вироку: “Згідно Конституційного закону Чехо-Словацької Республіки від 22 листопада 1938 року ідкарпатська Русь добровільно приєдналась до Чехо-Словацької Республіки, є її автономною стиною, – Сойм Підкарпатських Русинів приймає Конституцію Підкарпатської Русі в рамках правового поля Чехо-Словацької Республіки, – у визначених питаннях законодавчу владу здійснюють Національні збори Чехо-Словацької Республіки, урядову та виконавчу владу з питань зазначених у § 4 здійснюють органи Чехо-Словацької Республіки, – у найвищій новій інстанції захист надає Верховний суд у м. Брно – у сенаті, визначеному для Підкарпатської Русі, а судовий захист від адміністративних органів Підкарпатської Русі з питань, що відносяться згідно § 15 цього закону до їх повноважень, надає в найвищій танції адміністративний суд у Празі – у сенаті, визначеному для Підкарпатської Русі. Цим законом визначена територія Підкарпатської Русі”.  СТР.4.

З текста вироку: “Згідно Договору між СРСР і Чехословацькою Республікою «Про Закарпатську раїну» від 29 червня 1945 року Закарпатська Україна (що носить згідно Чехословацької Конституції назву Підкарпатська Русь), яка на підставі Договору від 10.09.1919 року, укладеного в Сен-Жермені ввійшла як автономна одиниця в рамки Чехословацької Республіки, возз’єднується зі згоди й бажання населення Закарпатської України й на підставі дружньої угоди обох Високо Договірних сторін, включається в склад Української Радянської Соціалістичної Республіки.  СТР. 4-5.

Однак, юристи дають таку оцінку тому Договору, судом подану до вироку:

З текста вироку: «Сталинский договор-пакт Фирлингера-Молотова от 29 июня 1945 року нелегитимен, поскольку в нем не принимали участие полномочные представители суверенного русинского народа». «Выделение из состава Чехословакии и передача «Республики Подкарпатська Русь» в состав СССР с еще большим незаконным актом понижения ее статуса Верховным Советом СССР из республики к рядовой советской (Закарпатской ) области УССР, были заведомо незаконними». «… все последующие акты СССР, УССР и «Независимой Украины» на территории русинов на юг от Карпат после 1991 года не имели и не имеют юридической силы, ибо стоят ниже международных договоров о статусе «Республики Подкарпатська Русь». СТР.5

З текста вироку: “Під час виступів на конгресі (підсудний Димитрій Сидор) не закликав до зміни меж території України на порушення порядку встановленого Конституцією України, у зачитаних та прийнятих документах мова йшла про створення русинської державності в статусі від 22 листопада 1938 року в складі України, положення Конституції України та інших законів України при прийнятті документів порушені не були”. СТР.2

З текста вироку (стр.8): “Свідки Алмашій М.І., Жупан Є.Є., Залізко О.С., Кузьо В.І., Лецович Л.В., Риган К.І., Рогальський С.А., Туряниця І.М., Чорі Г.Г. та Ярчич М.М. також показали, що на конгресі мова йшла про створення русинської державності в статусі від 22 листопада 1938 року, у виступах підсудний Сидор Д.Д. не закликав до зміни меж території України на порушення порядку встановленого Конституцією України. За змістом проголошених документів ставилось питання про створення русинської державності в складі України”. (стр.8).

З текста вироку: “Висновок судово-лінгвістичної експертизи (прокурор) вважає неповним, сфальсифікованим, до його фальсифікації причетні співробітники СБУ України. Прийняття «Меморандуму» мало за мету спонукати органи державної влади України до реалізації результатів референдуму, проведеного на території Закарпатської області 01 грудня 1991 року «Про надання Закарпаттю статусу спеціальної самоврядної адміністративної території, як суб’єкта в складі незалежної України». СТР.3

З текста вироку:  “Свідки Алмашій, Бурак М.І., Жупан Є.Є., Завадяк М.І., Залізко О.С., Корпош Н.Г., Кемінь М.Ф., Кривський І.Ю., Рогальський С.А., Філіп Л.І., Ярчич М.М. також показали, що вважають, що в проголошених документах не містяться заклики до зміни меж території України на порушення порядку встановленого Конституцією України”. СТР.8

З текста вироку: “Інші докази, на які посилається підсудний Сидор Д.Д. у своїх показаннях : Сен-Жерменський (1919 г.) і Тріанонський (1920 г.) мирні договори, Звернення делегатів 2-го Конгресу до детутатів Закарпатської обласної ради (Том 8 стр.100 судової справи), не впливають ??? на правову оцінку вчинених підсудним Сидором Д.Д.”  СТР.12.

Жрідло: Telegra.ph ВИРОК Апеляційного СУДУ Закарпатської областї в справі ДИМИТРІЯ СИДОРА, 19 березня 2012 року, м. Ужгород (фотокопія)

Пропонуємо особисто ознайомитися з тексом судового вироку  2012 року.

redactor

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Next Post

Нова публікація на lem.fm : "Мірна конференція є доказом достаточным !"

Вс Янв 21 , 2024
Share on Facebook Tweet it Share on Reddit Pin it Email Петро Медвідь: “ЯК Є МОЖЛИВЕ … ЖЕ УЖ НА МІРНІЙ КОНФЕРЕНЦІЇ (ПАРИЖ, 1919г.) РУСИНІВ БРАЛИ ЗА ОКРЕМЫЙ НАРОД, КОТРЫЙ МАЄ СВОЮ ТЕРІТОРІЮ, І КОТРЫЙ МАЄ СВОЇ ПРАВА, І САМ МОЖЕ О СОБІ ВЫРІШОВАТИ … нись ТРЕБА ЗНОВА І ДОВКОЛА […]

You May Like

Актуальноє:

Translate »