авторка: Сэди Хончок – лемко-русинка американського похожденя,
родилася в Луїзіані, вдали от культуры своëго народа.
(Єлена Русин подала в подкарпато-русинському варіанті)
Пере́бігом історії мно́гі наро́ды-колоніза́торы и їх культу́ры хоснова́ли пра́ктику зни́щеня языка містного народа, як прові́рену та́ктику поко́реня и пак пано́ваня над колонізованым населенням.
Языкы́ марґіналізо́ваных ава́дь колонізо́ваных ґруп часто злонамі́рено и до днеська называ́ют діале́ктами, субдіалектами, суржиком, язычієм, сле́нґом ава́дь прямо – неґра́мотнôв би́сідôв. Сесе́ и є спо́соб вы́нищеня сих языкốв, а нараз из тым – ска́пчаных из ни́ми чужых культурных пра́ктик.
Можеме найти многі приклады: придушеня скотського языка, што сотворило так названу «скотську ганьбу»- Шотландское недовольство – Scottish cringe[2], заборону каталонського та й галисі́йського языкôв у Іспанії, заборо́на множества языкốв корінных американцюв, и само́ собốв, придушеня русинського языка карпатськых русинốв.
Правда, ож ото́ лишь мало прикладів, айбо методы языкового приду́шеня часто повторяются по світу – у май ліпшому трафу́нку ото заохоченя ганьбы, у май гốршому – смертельна кара. Сесе придушеня годно быти дуже га́мішноє-лука́воє, не выказуючися одкрыто, наприклад, коли ся язык называт хыбным имньом. У діти́нстві ми каза́ли фурт лишь тулько, ож моя родина руська, вадь може украйинці, тай говорили по руськы, кой прийшли до Америкы. Не чудно, ож изученя родинної історії одкрыло в сëму тулькі́ хы́бы. Місто, у́дкі прийшла родина́, на тот час не было ани частьôв Росії, ани Украйины. Подобенка моїх пра-пра-прародичôв пудписана «баба и дідо Гончокы». У языках имь слаба ги дітина, айбо ай зато-м знала, ож слово «дідо» не є руськоє – ото вже вылучило єден варіант. Уже май пак, знаючи, ож моя родина лемкы-русины, было намного май легко порозуміти контекст фотоґрафії.
Язык має значеня – ото є ключ про твореня функціональної общины та й културы. Язык має не єднакый контекст у шели́якых культурах, айбо всяды ôн важный. Передає цінности тай ідеї, єдинит чле́нôв культуры вадь дакулькох культур. Язык важно сокотити, бо кідь пропаде язык народа, як метод комунікації, вєдно з ним пропадут и культурні традиції, історії тай знаня старшых поколінь. Из часом ото приведе до того, же культура умре вадь стане артефактом минулости, што годно мати особні, соціальні та й антрополоґічні наслідкы. Стратится често́ваня та й глубокоє розуміня конкретної културы. Кідь говорити за руси́нську културу и язык, годны ся натулько розплысти в домінуючых културах, же стратится ціла ідентичнôсть.
Історично русинськый язык приписовали до українськых авадь російськых діалектôв зависимо од епохы та й автора.
У 20. столітю СССР и державы-сателіты безпосередно придушовали русинськый язык. У тот час русинôв не вызнавали за окремый наруд, а їх язык ганливо называли украйинські комуністы діалектом украйинського языка.
Сяка політика заглубила наслідкы операції «Вісла» в Польщи, у рамках котрої лемкув, бойкув и українцюв насилу забрали гет из їх домовины и розсіяли по країні. Лемкы чинят дас 20% депортованых. Люди з єдного села розпорошовали межи десятками селищ, далекых од Лемковины и межи собôв. Кідь у ґрупі ся находив даякый інтеліґент (напр. сященик авадь учитель), його селили окреме од остальных. Сяк люди удрізали од помочи в утриманю культуры и просвіты, ведучи їх ид асимілації. Придушеня языка туй было лишь частьôв великого процеса, котрый глубоко ранив русинôв и другі депортовані народы.
Активні пробы нищеня языка, як напр. заказ языка вадь розбиваня общин, и пасивноє придушеня у формі неґативных стереотипув и фізичных ограничень – ото лишь мікрокосм того, што ся стає, кой народы ся байлуют покорити. Ото лишь часть из численых методôв придушеня и нищеня нац.меншин.
Ищи по кунцьови операції «Вісла» и розпадови СССР русинам ся было мусай бороти за вызнаня своїх языка и културы як окремых уд тых, до котрых їх насилу прилучили. Скоро по зачатку постсовітської епохы Словакія, Польща, Чехія, Мадярщина и Сербія вызнали русинôв за народну нац. меншину, а на русинськый язык розширили охорону законами.
Україна у 2012 прияла закон, котрым вызнала русинськый язык за окремый, айбо у 2014 удкликала йсе рішеня. Українські научникы дотеперь твердят, ож русинськый язык ото лиш діалект українського.
Из часом прийшов розвуй русинського автономного руху, айбо вызнаня и уброда русинського языка дотеперь мают централноє значеня про глубокый контакт русинôв из їх культурнôв ідентичностьôв.
TAGS ДІАСПОРА ІСТОРІЯ КУЛЬТУРА
[1] https://en.wikipedia.org/wiki/Scottish_cringe
[2] Scottish cringe=Шотландськоє недовольство — се культурноє недовольство Шотландійôв , о существованіи котрого заявляют політикы и коментаторы.
Сисі культурні комментаторы утверждают, же многі шотландцы испытывают чувство культурной неповноцінности , особенно в связи с предполагаемым доминированием английской или англоцентрической британской культуры , отчасти из-за важности Лондона в Соединенном Королевстве и, следовательно, чувство шотландского негодования и неуспеваемости . Считается, что тут проявляется как чувство низкой самооценки и смущения, которое испытывают шотландцы в ответ на открытое выражение шотландской культурной идентичности [4] и наследия , такого как низинные шотландцы и шотландский гэльский языки.
