Од выдумок до фактôв и документôв.
Спередслово.
Є така точка зренія, што «судебный процесс над громадським діячем подкарпатськым русином Д. Сидором з 2008 до 2012 рр. гибы став причинôв новых репресій против русинôв, котрі, в свою очерідь, из-за сëго знизили уровень своєї активности, – аж до чисто фольклорного елемента.
Мы же предлагаєме поникати на ті події поглядом очевидців и свідченнями документôв. А также самым ознакомитися из публічно доступными документами и на основі сього сформовати свою точку зору.
Удкіть и коли в межинародній світовій и європейськôй політиці появився вопрос о праві народа подкарпатськых русинов на самоопреділеніє и реалізацію його законных політичных і національных права и свобод?
В конци Первої мирової войны русинськый народ, котрый упоминаєтся в межинародных документах, як народ русинôв, “русинôв на юг от Карпат,” наряду из другыми славянськыми народами, входившыми в состав Австро-Венгерської монархії, достав межинародноє од 57 держав світу признаніє права на самоопреділеніє. Русины з того момента стали сувверенным народом и – субєктом межинародного права. А суве-ренитет, як знано, существуєт лем в самому народҍ – єдиный и нераздільный, незыбле-
мый и неотчуждаємый. Рішеніє русинôв, выраженоє в “Резолюції Центральной Русской Народной Рады в Ужгородҍ” од 8 мая 1919 г.: “од имени всëго народа” русинôв, повностію поддержало предложеніє американськых Угро-Русскых Рад, обы присо-єдинитися ид народам Чехословакії, на основі “повної національної автономії”. Такым оно было внесено в мирный договор в Сен-Жермене ан Лэ 10 сентября 1919 года, де указалося, же “територія русинов на юг от Карпат” включаєтся в состав Чехословакії на умовах, же она предоставит русинам май высшу степінь автономії при сохраненію єдинства Чехословацької державы“.
Закон “Про Автономію Подкарпатськой Руси” можно поникати и на сайті Закарпатської обласної рады. https://zakarpat–rada.gov.ua/docs/karpat70/UkT_30.12.1938.pdf – фотокопія
Итак, хоснуючи право на самовызначеня, русины, в существующых на то время историчных реаліях, добровольно, без принужденія, присоєдинилися ид Чехословацькой Республіці, як національна “самоуправляєма територія, котруй будет дана май возможна широка Автономія, совмістима из єдинством Чехословацькой Республікы”. При сëму русины временно делеговали часть свойих суверенных прав Празі – центральному пражському правительству, временно.
Русины из свойôв територійôв, войшли в ЧСР як народ, из правом на самовызначеня, из особым статусом государство-образующего народа, нару́но из чехами и словаками. Подкарпатска Русь приобріла межинародноє признаніє, и се єї положеніє пак никым ся не провбовало оспорити. В состав Чехословакії войшла она из названієм “Подкарпатская Русь”. Из такым именем введена была постановленієм Генерального Устава од 16 новембра 1919 года и внесена в Конституцію ЧСР, принятôв в 1920 годҍ.
В 1938 году ЧСР была преобразована в Федеративную державу трëх республик.
Закон об Автономии Подкарпатськой Руси – текст
Друга Мірова Война нарушила процес розвитку русинської государственности. Чехословацькоє правительство, подписуючи в Москві 29 юнія 1945 г. “Договор межи ЧСР и СССР “О Закарпатськой Украйині” не мало права в одностороннëму порядкови рішати судьбу національної Республікы Подкарпатська Русь без самых русинốв, уже в силу хотя бы такого факта, же оно не облада́ло, в одповідности из Конституційôв ЧСР абсолютнôв юрисдикційôв на сюй території из 21 новембра 1938 г., коли ЧСР переворилася в Федеральноє государство трëх суверенных республік – Чехія, Словакія Подкарпатська Русь.
Подписанты в Москві из чехословацької стороны премєр З. Фірлінгер и статс-секретарь МІДа ЧСР В. Клементіс не иміли в довжній формі и повному порядку повноважень на подписаніє Договора “ О Закарпатськой Украйині-Подкарпатськой Руси.”
Что туй было незаконноє? Межинародноє право регламентуєт порядок выявленія народом своєй воли до державной приналежности.
Волевыявленя проводится в формі плебісціта, при соблюденію всіх предписанных умов ëго проведеня, в частности, отсутствие окупаційных войськ на території в час проведеня плебісціта. Но ссылка укрйинськых комуністôв в Договорі 1945 г. «о свободному волевыявленю населенія Подкарпатськой Руси», «о выході из состава ЧСР и включенії єї в состав СССР”, выкладеному в “Маніфесті Первого зїзда народных комітетôв”, принятому в г.Мукачеві 26.12.1944 г., в принципі, не может выражати волю русинського народа, ни по формі, ни по содержанію.
Предлагаєме звернути увагу на такый факт. Мало того, же процедура волевыявленя народа была проведена в час войны, на території окупованій чужôв армійôв, но єщё и у “воєнно-полëвых умовах”. Пак г. Мукачево 26.11.1944 г. находилося в зоні веденія боєвых операцій 4-го Украйинського фронта, т.є. в умовах, коли воєнноє руководство окупаційної армії взяло на себе всю повноту управленія и функції верховної власти. При тому, дійство гражданськых прав было временно приостановлено. В сюй ситуації, говорити о легітимности процедуры свободного волевыявленя народа по вызначеню своëго політичного статуса рішительно не є ниякых основаній.
Ани єдно государство, в тому числі и Чехословакія и єї власти, аж бы й хотіли, то не в праві бы отказоватися од свойих граждан и “колективно” передавати їх гражданство СССР-УССР. И то было без… индивидуального согласія каждого из подкарпатськых русинов, граждан ЧСР.
Вот чому и в сëму договорі од 29 06 1945 р. произошла дискримінація прав граждан Подкарпатской Руси.
В нарушеніє норм межинародного права, Президіум Верховного Совіта СССР свойим Указом од 22 януара 1946 г, в одностороннëму порядкови, нарушив умовы Договора од 29.06.45 г., ліквідовавши субєкт межинародного права Подкарпатськую Русь (по Сталіну – Закарпатськую Украйину), введя радянськоє законодавство УССР на територію чужої державы. Напоминаєме, уже раньше Подкарпатськая Русь была признана межинародным сообществом – національно-территоріальным субєктом межинародного права, что зафіксовано, в Сен-Жерменському, и Тріанонському мирных договорах.
В свою очерідь созданіє Закарпатської области произошло на території чужої для УССР державы. Договор 29 юнія 1945 г. радянсько-комуністична УССР не лем не подписовала, но и при ëго заключенію украйинські дипломаты не были присутні (даже в коридорови), а позад 1 децембра 1991 г. Верховна Рада не дала согласіє на признаніє сëго Договора од 29. 06.1945 г.
Одповідно до тої правової ситуації, наша Республіка Подкарпатськая Русь не бы́ла передана в состав УССР, и дале оставалася частію ЧСР для межинародного сообщества, зокрема для США. Фактично, произошла анексія.
Выход любої союзної республикы из состава СССР довжен быв осуществляться в одповідности из Законом СССР от 3 апреля 1990 года — «О порядке решения вопросов, связанных с выходом союзной республики из СССР» в якому 4-м регіонам було надано право окремо регіонально выявити волю народа сих регіонôв, якыми приросла УРСР, а именно: Галичинôв – в 1939 році, Буковинôв – в 1940 році, Закарпаттям – в 1946 році, Крым в 1954 р.
Верховнôв Радôв УССР быв принятий 3 юлія 1991 року Закон УРСР “Про Республіканський и містный референдумы в УРСР”, в якому были прописані механізмы не лем республіканського, но и містного референдумôв.
Одповідно до Закона УРСР “Про республіканськый та містный референдумы” од 3 юлія 1991 г.”, в 1991 році мы, русины, проголосовали на Республіканському референдумі 92,5% за Незалежность Украйины и на областному референдумі – 78% за Закарпаття, як за “спеціальну самоврядну територію в составі Украйины, яка не може входити в и́нші адміністративно-територіальні образованія”.
Власти Украйины одказалисяся волю народа Закарпаття внести в Конституцію.
ОБРАЗЕЦ БЮЛЕТЕНІВ для голосованія на 1.12.1991. “Новини Закарпаття” №229-230, 30 листопада 1991 року
В 1996 г. были прийняті «Планы-заходы» по етноліквідації русинської національности в Украйині.
Отказ власти внести результаты референдума в Конституцію заставив народ русинôв начати борьбу за свої національні права, як державотворчого народа в Украйині, и як корінного народа Закарпаття. В 1996 році приниматся перва Конституція Украйины, без признанія легітимных результатôв республіканського и Закарпатського референдумôв 1991 р.
КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text
В отвіт на вымогу русинôв влада Украйины издаєт тайні «Планы-заходы» по етноліквідації русинської національности в Украйині. Русины Закарпаття терміново текст сих тайных «заходів» проти русинôв одослали властям ведучых держав світа, ООН, ЄС та інші.
Началася советизація и продовжилася українізація русинського населенія теперь уже Закарпатської області з 21 січня 1946 року. В советські концлагеря были отправлены выше 60 тысяч русинôв и представникы дру́гых національностей, для перевоспитанія русина в радянсько-українську людину.
Українізація началася єще рішенієм комуністичного Комінтерну 1925 г. для чеськых комуністôв почати українізацію подкарпатськых русинôв Чехословакії, т.є. до анексії 21 януара1946 р.
Она ж стала грубо продовжоватися и позад 1991 уже в Незалежній Украйині.
Можлива мирна інтеграція народа подкарпатськых русинôв Закарпаття в составі нової державы Незалежної Украйины, перетворилася на сплановану владôв насильницьку ассиміляцію русинôв на иншаку од своєї – національность “українці”.
Нова держава Украйина, после 1 децембра 1991 г., продовжила ассиміляцію русинов из повнôв заборонôв імени народа русинов, русинського языка народа и межинародного статуса народа до 1946 г., як національну Республіку Русинôв в составі ЧСР – Подкарпатську Русь.
Позад распада СССР та из начала Незалежної Украйины ро́дилися уже три поколіня молодых русинôв котрі претерпіли ассимілюцію. Ведь національність русинôв – для них заборонена всі 30 років. А провба называтися русинами ци припомнити про право русинов на національну самоідентифікацію, властями Украйини обявляєтся “сепаратизмом” и клеветôв на украйинськый державный лад.
Перепис. 2001 року. ОСАУЛЕНКО О.Г. ЗАСІДАНІЄ СІМДЕСЯТ ТРИТËЄ Сесійный зал В е р х о в н о ї Р а д ы Украйины. 10 юлія 2001 г.
Представникы Подкарпато-русинського общества имени Кирила и Мефодія, ряд громадськых обєдиненій, національных меншин, в тому числі Організація карпатськых русинôв и инші громадські організації, які обєднуют русинôв Закарпаття”, принимали участь в стрічах и обговоренях питання односно формы присутности в бюлетенях при Переписови населення 2001 р., національности “русин”.
Про йсе было звітовано ОСАУЛЕНКОМ О.Г., головôв Державного комітета стати-стикы Украйины, в сесійному залі ВР в Києві 10 юлія 2001 г. так:
“Сей вопрос надзвичайно довго и детально обговорëвався под час подготовкы до Переписа населенія; одбылося широкоє обсужденіє вопроса про вызначеня етнічної номенклатуры, подходôв до єї вывчення. При сьому в обговоренню брали участь представникы ряда громадськых обєдиннній, національных меншин, в тому числі и Подкарпато-русинськоє общество имени Кирила и Мефодія, Організація карпат-ськых русинôв и инші громадські організації, які обєдиняют русинôв Закарпаття”. Превидится, же под час Переписа етнічна ознака буде заноси́тися в переписный лист в порядку самовызначення. Такым образом, аж людина вважає себе русином, то в переписному листі буде зробле́ный одповідный запис”.
https://www.rada.gov.ua/meeting/stenogr/show/2748.html
Верховна Рада Украйины. Київ. Выступ депутата од Закарпаття МИГОВИЧА Івана І. 19 03 2003 г. 22 засідання.
«Честовані колегы, выборці! Мушу привернути вашу увагу до мойих тых співвітчизникôв, які осознают себе русинами. Останнім часом они є обєктом інтенсивного подступного тиска из бока очільных провладных структур и націоналістичных кругôв. Про йсе свідчат, зокрема, Урядовый план 1996 року про розв’язання, так званых, проблем русинôв, поширення тезы про єдиный галицькый край и включення в нëго Закарпаття, выгадкы про рабочу визвольну армію русинського народу, протидія свободному вызначенню ними своєї національної належности в ході недавнëго Переписа населенія и так дальше. Итак, тисячі мойих земляків насмілилися подтвердити русинську ідентичнôсть, большинство їх продовжує исповідовати Канонічноє Православіє, здійснення свойих надій поязує из возрожденієм Русі слов’янськым світом. Ци не тому й не припиняється в області політика, яка межує из етноцизмом. От и днями через пресу став відомым документ про так званый «деструктивный потенціал русинського руху на Закарпатті з одповідными висновками та рекомендації органам державної влади и Українській Православній Церкви. У сьому документі тенденційно высвітлена історія нашого краю, спотворюється образ автохтонного населенія та ëго громадсько-політичных и релігійных діячів, міститься неприхованоє вмішательство в найчутливіші сферы суспільного життя, что явно суперечить Конституції, законам про політичні партії, об’єднання громадян, свободу совісті, а также, межинародным обовязкам Украйины.
Згаданый документ выкликав стурбованість віруючых, науковців, національно-культурных обществ, широкої громадськости, он приобрітає межинародный резонанс, а реалізація ëго рекомендацій способна дестабілізовати загальну обстановку в прикордоннôй території, вчини́ти негативні зовнішньополітичні наслідкы.
Враховуючи викладеноє, вважаю за необхідноє.
Первоє. Требовати од Рады безпекы и обороны выяснити ціль и жерело зазначеного документа та «вжити заходів щодо запобігання появі подібних матеріалів у майбутньому».
Другоє. Комітетови з питань прав людины розглянути ухвалу четвертої сесії Закарпатської обласної рады односно русинської національности.
Третеє. Кабінету Міністрôв вєдно из обласнôв адміністраційôв «вжити заходів до усунення причин, що породжують національну образу, прагнення до етичної реідентифікації, відцентрові тенденції і міграційні настрої.
І четверте. Доручити прокуратурі перевірити провбы порушити традиційну етноконфесійну структуру в області.
Вкониць додам: под час республіканського и областного референдумôв 1991 г. 92 % «закарпатців-русинôв» поддержали Незалежность Украйины, но они желали и сього дня хотят «жити в країні мирній, демократичній, сильній и справедливій, быти в нюй руноправными, не знати подозреній, дискримінації, пригноблення. Путь до неї, як указує опыт, лем через соціалістичні перетворення. Антирусинські провокації аморальні і протиправні. Дякую за увагу». https://www.rada.gov.ua/meeting/stenogr/show/1604.html
Тоталітарні, диктаторські, антинародні і незаконні, на думку русинôв, «Планы-заходы» спровокова́ли усиленіє борьбы, бо у́явилася загроза етноліквідації русинського народа Закарпаття. Русины стали выходити на мітингы, выдавати нові газеты и создавати нові організації.
В 1991 році основаный быв Світовый Конгрес Русинôв (дальше СКР), якый, поддержовав борьбу подкарпатськых русинôв за сво́ї права.
З 1999 року русины начали роботу по організації, паралельної Світовому Конгресови Русинôв – асоціації русинськых організацій «Сойм Подкарпатськых Русинôв» (дальше, Сойм), ці́льôв котрого стало активноє одсто́ëваня політичных прав русинôв Украйины. За йсе їх назва́ли из Києва: “політичными русинами”, хотя всім нам понятно, же ка́жді гражданські и любі права человіка в обществі, по своюй су́ті, всі суть політичні.
В АСОЦІАЦІЮ «СОЙМ», войшли:
- Подкарпаторусинськоє общество ім. Кирила и Мефодія (Д. Сидор).
- Закарпатськоє общество Подкарпатськых русинôв, (Жупан Е.).
2) Закарпатськое общество Карпатськых Русинôв (Туряниця І. М.).
3) Закарпатськоє областноє общество Духновича (Алмашій М.І.).
4. РУСИНСЬКЕ НАУКОВО-ОСВІТНЄ ТОВАРИСТВО (Макара М.П.)
5) Областноє общество русинськых писателів Закарпаття (М. Град) и другі.
Сойм Подкарпатских Русинов успішно проводив межинароді стрічі, конференції, принимав рішенія и обращенія, як ид властям Украйины, так и ид межинародным орагнізаціям и правительствам.
З 4-го СКР в Будапешті (17.11. 2009), Світовôв Радôв Русинôв было довірено именно «СОЙМУ» выбирати по 10 делегатôв от Украйины на Світові Конгресы Русинôв.
https://www.radiosvoboda.org/a/936213.html
https://telegra.ph/OBRASHCHENІYA-SOJMA-PODKARPATSKIH-RUSINOV-11-01
Запит депутата Миговича І.І. про права русинів. 21 жовтня 2005 р., який заявив в сесійному залі в Києві: “Якщо й надалі рішення Закарпатської обласної Ради про визнання національності русинів не буде виконане, вони, русини, вимушені будуть звер-нутися по допомогу міжнародної громадськості, подавши позов до суду за умисний етноцид”. (мова оригіналу)
Виступ Івана Миговича: “Шановний головуючий, колеги, виборці!
Виконую відповідальне доручення, яке мені довірили високоповажні земляки, члени оргкомітету закарпатського з’їзду русинів, що має завтра відбутися у демократичному Мукачеві. Хто такі русини і чого вони прагнуть. Це корінний народ центральної Європи, який впродовж півтора тисячоліття перебував під різними державно-політичними режимами, а кожен з них намагався панувати над ними. У складних перипетіях повоєнної геополітики русини позбулися своєї національності. Водночас, за рубежем визнаються. Вони проживають у 22 країнах, їх представники входять до світової організації не представлених народів та інших міжнародних об’єднань. Лише на батьківщині русини анонімні і безправні. В 1996 року урядом схвалений, так званий, “План заходів, щодо вирішення проблем русинів-українців”. У ході його реалізації здійснюється явна і завуальована дискри-мінація, обмежується доступ русинів до освіти, ресурсів, управління. Їх активісти зазнають кримінальних переслідувань. Історія спотворюється, а культура нівелюється.
За останнього перепису населення вони були не введені до реєстру національностей. Закарпатська обласна рада у 1992-2002 роках зверталася до Верховної Ради України з цього питання. Однак, воно і досі не розв’язане. На свої справедливі вимоги мої земляки отримують з Києва відписки другорядних чиновників і заангажованих науковців. Фактично триває грубе ігнорування Конституції, законів України, міжнародних угод, при цьому поширюються безглузді міфи про сепаратизм закарпатців, екстремізм русинських лідерів та інші нісенітниці, що принижують честь і гідність співвітчизників, доводить лицемірство і цинізм центральної влади.
Що крамольного в граматиці русинської мови, переданій кожному з нас, депутатів, днями Товариством Кирила і Мефодія? Чим небезпечний фестиваль русинської культури „Червона Ружа”? Невже національно-культурні товариства русинів менш вартісні? Терпіння людське небезмежне. Якщо і надалі рішення Закарпатської обласної Ради про визнання національності русинів не буде виконане, вони вимушені звернутися по допомогу міжнародної громадськості, подати позов до суду за умисний етноцид.
Закликаю вас, шановні народні депутати, зрозуміти національні устремління русинів і посприяти відновленню їх прав у нашій країні. Прошу вважати цей виступ депутатським запитом до президента і Голови Верховної Ради.
Русини хочуть бути повноправними громадянами, а не пасинками України. Вони прагнуть стати господарями на своїй землі, це їх природне право. Допоможімо його реалізувати
https://www.rada.gov.ua/meeting/stenogr/show/1978.html
Законопроект Мигович І.І. № 8406 від 03.11. 2005 р. Проект. Вноситься народними депутатами України Миговичем І.І., Крючковим Г.К., Шульгою М.О. ПОСТАНОВА Верховної Ради України “Про русинів в Україні”. (мова оригіналу)
Розглянувши клопотання Закарпатської обласної ради, чисельні звернення громадян, національно-культурних товариств та інших громадських об’єднань, висновки наукових досліджень стосовно реалізації права осіб, які ідентифікують себе русинами – окремою, спорідненою з українцями, групою слов’янства, керуючись статтею 11 Конституції України, Верховна Рада п о с т а н о в л я є:
- Вважати за необхідне при визначенні соціально-демографічного складу населення України виділяти осіб, які ідентифікують себе русинами, в окрему за національністю групу громадян України. 2. Кабінету Міністрів України, місцевим органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування розробити і здійснити систему заходів, спрямованих на задоволення етнокультурних і соціальних потреб русинів як одного з корінних народів України. Голова Верховної Ради
Проект Постанови 8406 про русинів в Україні від 03.11.2005
http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_2?id=&pf3516=8406&skl=5
Подання депутата ВР України від Закарпаття Іштвана Гайдоша. 2005 р.
По ініціативі представників русинських організацій, що входили в асоціації “Сойм Підкарпатських Русинів” та інших громадських русинських організацій, (присутні – більше сорока представників русинської громадськості) була проведена зустріч з депутатом ВР України від Закарпаття Іштваном Гайдошем з проханням подання депутатського запиту та законопроекту у Верховній Раді від русинської громадськості, щодо визнання національності “русини” та внесення національності “русин” до переліку національностей, що проживають в Україні.
Після обговорення, та представлення русинською громадськістю своїх варіантів проекту, депутат ВРУ Іштван Гайдош погодився і пропозицію русинів Закарпаття у форматі подання наступного Законопроекту:
Подання Проекта 18 11. 2005 р. 8 сесія 4-го скликання “про визнання русинів”, за № 8406-1 від 18 листопаду 2005 р., внесеного народним депутатом України Іштваном Гайдошем. Проект Постанови про визнання національності “русини” та внесення національності “русин” до переліку національностей, що проживають в Україні за даними перепису населення проведеного в 2001 році:
“На підставі статті 75, частини четвертої статті 76, пункту 3 статті 85, статті 91, частини першої статті 93 Конституції України, вношу на розгляд Верховної Ради України проект Постанови Верховної Ради України “Про визнання національності „русини” та внесення національності „русин” до переліку національностей, що проживають в Україні за даними перепису населення проведеного в 2001 році” Прошу розглянути та прийняти законопроект в цілому”. Додаток:
1) проект Закону України “Про визнання національності „русини” та внесення національності „русин” до переліку національностей, що проживають в Україні за даними перепису населення проведеного в 2001 році”; 2) пояснювальна записка;
3)комп’ютерні файли, в яких містяться електронні примірники поданих документів законодавчої ініціативи. З повагою, Народний депутат України Іштван Гайдош.
http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_2?id=&pf3516=8406-1&skl=5
Пояснювальна записка до проекту Постанови Верховної Ради України
“Про визнання національності „русин” та внесення національності „русин” до переліку національностей, що проживають в Україні за даними перепису населення проведеного в 2001 році,” внесеної народним депутатом України Іштваном Гайдошем, який додав і
обгрунтування необхідності прийняття проекту Постанови так:
«Даний проект Постанови вноситься на розгляд Верховної Ради України на підставі статті 91 Конституції України та статті 7.0.1. Регламенту Верховної Ради України з метою політичного та правового урегулювання визнання на законодавчому рівні національності «русин».
Даним проектом пропонується визнати на державному рівні національність русин. Дана пропозиція обумовлюється високою актуальністю проблеми, що зокрема обумовлюється клопотанням ряду Закарпатських громадських організацій русинів до вищих органів державної влади України, а також зверненням Закарпатської обласної ради до Голови Верховної Ради України В.М.Литвина з клопотанням врегулювати на законодавчому рівні питання визнання національності “русин”.
Згідно статті 11 Закону “Про національні меншини в Україні” людина вправі сама визначати свою національність. Реалізація даного права згідно чинного законодавства не обумовлена жодними обставинами, в тому числі необхідністю наукового чи будь-якого іншого обґрунтування існування такої національності.
Однак, всупереч вимогам чинного законодавства органи влади тривалий час ігнорується позицію значної частини населення Закарпаття, які самоіндентифікують себе громадянами русинської національності. Так, тільки згідно перепису населення 2001 року 10200 жителів Закарпаття визначили свою національність як «русин».
Однак, всупереч вимогам статті 11 Закону «Про національні меншини в Україні», Державний комітет статистики в офіційних виданнях результатів перепису населення не відніс дану групу громадян до переліку національностей, які проживають в Україні, а натомість безпідставно визначив їх як субетнос української національності, тим самим порушивши гарантоване Державою право на визнання національності.
Згідно статті 11 Закону “Про національні меншини в Україні” людина вправі сама визначати свою національність. Реалізація даного права згідно чинного законодавства не обумовлена жодними обставинами, в тому числі необхідністю наукового чи будь-якого іншого обґрунтування існування такої національності.
Левко Лукяненко подав Проект Постанови від 30.11.2005 про відхилення проекту Гайдоша від 18 листопада 2005 р., “Про відхилення проекту Постанови Верховної Ради України “Про визнання національності „русини” та внесення національності „русин” до переліку національностей, що проживають в Україні за даними перепису населення проведеного в 2001 році” за № 8406-1 від 18 листопаду 2005 р., внесеної народным депутатом Украйины Іштваном Гайдошем.
http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?id=&pf3511=26279
14 септембра 2006 р., в г.Ужгород под давленієм громадськости и депутатôв Обласної рады, ЗАКАРПАТСЬКА ОБЛАСНА РАДА Третьої сесії V-го скликання прийняла важноє РІШЕНІЄ № 119: «Про врегулювання проблем русинської спільноти».
https://zakarpat-rada.gov.ua/docs/rishennya/5/3_sesion/rishen_119.rar
А 26 юлія 2007 р. управлініє образованія и наукы ОДА направило у відділи образованія міст та районів лист, в якому, на просьбы “Общества им. А. Духновича”, “просит сприяти введенню у загальноосвітніх навчальных закладах факультативных занятій по вывченню родного краю (русиністикы)”.
19. 07. 03. 2007 році Закарпатська областна рада по представленію депутата областної рады Е. Жупана, котрый, вєдно из Димитрієм Сидором были представи́телями русинської громадськости, а и́менно: асоціації русинськых організацій «СОЙМ» и Народної Рады Русинôв Закарпаття, (заснована 18 10 2006 р.) приняв позитивноє Рішеніє «Про признання русинської національности в Украйині на території Закарпаття».
«Відповідно до ст.11 Конституції України, ст. ст. 6, 11 Закону України “Про національні меншини в Україні”, Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, загальноукраїнського перепису населення України 2001 р. обласна рада вирішила:
1. Визнати на теріторії Закарпатської області національність “русин” та внести у перелік національностей Закарпатської області.
2. Звернутись до Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України з пропозицією про прийняття відповідних нормативних актів щодо офіційного визнання національності “русин” в Україні та внесення її до державного реєстру.
3. Органам місцевого самоврядування Закарпатської області в межах своєї компетенції сприяти вирішенню проблем русинства (народна культура, мова, освіта, звичаї, традиції, історія, християнська віра).
Підпис: Голова рады М.Кічковськый
а також:
1. Звернутись до Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України з пропозицією про прийняття відповідних нормативних актів щодо офіційного визнання національності “русин” в Україні та внесення її до державного реєстру.
2. Органам місцевого самоврядування Закарпатської області в межах своєї компетенції сприяти вирішенню проблем русинства (народна культура, мова, освіта, звичаї, традиції, історія, християнська віра).
Підпис: Голова рады М.Кічковськый
Рішення №241. Про визнання національності “русин”
Сесе рішеніє областної рады и ëго обращеніє до Верховної Рады было также грубо проигноровано властями Україны.
https://zakarpat-rada.gov.ua/docs/rishennya/5/6_sesion/rishen_241.rar
https://zakarpat-rada.gov.ua/normatyvni-dokumenty/rishennya-rady/v-sklykannya/6-sesiya/( https://www.radiosvoboda.org/a/960821.html
ООН. 31 юлія – 18 августа 2006 года. В 2006-20117 роках ООН предписало Украйині признати національность «русины», як общность, котра має конкретні признакы отдільного народа: Заключні замічанія Комітета по ліквідації расової дискримінації, Украйина, CERD/C/UKR/CO/18, 19 октовбра 2006 г. Шістьдесят девята сесія
31 юлія – 18 августа 2006 года. Розгляд докладôв, представленых державами-участницями в одповідности из статьôв 9 Конвенції. Заключні зауваження Комітета по ліквідації расової дискримінації. Украйина (…)
20-й параграф. Комітет обеспокоєный одсутностю офіціального признання меньшинства русинôв, не взираючи на ëго явні етнічні осо́бенности.
Комітет рекомендує державі-участници розглянути вопрос про признання русинôв, як національного меньшинства. (…)
Документ на сайті ОРГАНІЗАЦІЇ ОБЄДИНЕНЫХ НАЦІЙ
Документ в Бібліотеці Центра по правам человіка Університета Міннесоты
14 Септембра 2011 г. ООН, ЗАКЛЮЧНІ ЗАУВАЖЕНЯ КОМІТЕТА ПО ЛІКВІДАЦІЇ РАСОВОЇ ДИСКРИМІНАЦІЇ, УКРАЙИНА, CERD/C/UKR/CO/19-21
Rusin October 06, 2022 Організація Обєдиненых Націй CERD/C/UKR/CO/19-21
Комітет по ліквідації расової дискримінації. Сімдесят девята сесія 8 августа
– 2 септембра 2011 г. Розгляд докладôв, представленых державами-участницями в одповідности из статьôв 9 Конвенції (…)
19–й параграф. Комітет из озабоченностьôв одмічає, же статус общины украйинськых громадян, считающых себе русинами, не ясен, и что, по сообщеніям, межи ними и державою-участницею не ведется ніякого діалога.
Комітет рекомендує державі-участниці уважати право лиц и народôв на самоопреділеніє и розглянути вопрос про їх статус в консультації з представителями русинôв з цільôв признанія всіх меньшинств, котрі заявляют про своє право на існування в державі-участниці. (…)
Но и сисі обращенія ООН ид Верховнôй Раді Украйины были проігноровані властями.
Документ на сайті ОРГАНИЗАЦІЇ ОБЄДИНЕННЫХ НАЦІЙ
Документ в Библиотеці Центра по правам человіка Университета Міннесоты
Демонстративноє ігнорованя властями Украйины, як результатôв референдума 1991 рока, так и рішеніє Закарпатського областної рады «Про признання русинської національности на Закарпаттю», и офіційого обращенія ООН, заставило русинську громадськість Закарпаття до бôльш рішучої борьбы за свої права, што привело до проведння Європейськых Конґресôв Подкарпатськых Русинôв, начинаючи из 7 юнія 2008 рока.
МЕМОРАНДУМ 1-го Европейского Конгресса Подкарпатских Русинов, (7 июня 2008 г)
У відповідь на законні и мирні вымогы русинôв Первого Європейського Конгреса СБУ возбудило уголовноє діло против всіх участникôв сього конгреса. Но йсе и дальше заставляло русинську громадськість май ціленаправлено дійствовати на пути признанія общественно-політичных прав русинôв.
В одповідь на дії влады Украины и єї спецслужб, ще бôльше розростався конфлікт межи властьôв в Києві и русинськôв громадськосьтьôв Закарпаття.
Также сися поведінка и реакція украйинської власти стали первопричинôв формованя на 2-му Європейському Конгресі Подкарпатськых Русинôв, рішення и відомого Меморандума (означаєт Припоминаніє властям) про не вырішені політичні права русинôв, без котрых они, як народ, суть при угрозі щезнути. При достаточно острых, но законных вымогах, ЄКПР пішов на то, обы приостановити реалізацію вымог Меморандума од 15.10 2008 г., и другі вы́могы, да́вши самы́м властям Украйины ввести в правовоє поле Украйины всі законні вымогы подкарпатськых русинôв (начинаючи з державотворчого для Украйины референдума 1991 року, рішення Закарпатської обласної рады од 2007 р., и упомянутых рекомендацій ООН од 2007 р., односно русинôв.
Документальна зйомка 2-й ЄКПР (Європейськый Конгрес Подкарпатськых Русинов.
Документальна зйомка 2-й ЄКПР (Європейськый Конгрес Подкарпатськых Русинов.)
В сыйсь самый день, 25 октовбра 2008 г. телеканал ” Виноградово-ТВ” взяв інтервью у Прот. Димитрія Сидора
Відео: “Актуальноє інтервю” – Виноградово-ТВ, 25 октовбра 2008 г.
«Меморандум» русинов 2-го ЕКПР от 25.10.2008 р., (Меморандум 2-го Європейського Конгреса Подкарпатськых Русинов о принятії АКТА ПРОВОЗГЛАШЕНІЯ возстановленія русинської державности (от 25 октовбра 2008 г.) к властям Украйины (меморандум – напоминаніє) подписали:
Депупат попереднього созыва Закарпатської областної рады от г. Ужгорода, прот. Димитрій Сидор, предсідатель ассоциації русинськых організацій «Сойм Подкарпатськых русинôв».
Дійствующый детупат Закарпатської областної рады от г. Мукачева Євгеній Жупан, предсідатель «Народної Рады русинôв Закарпаття».
Екс-депутат Закарпатського областної рады проф. Ужгородського університета Иван Туряница.
Шарга Михайил Іванович, зам. предсідателя «Народної Рады Закарпаття».
Чорі Юрій Семенович, русинськый писатель и фольклорист.
Маргелов Владимир, етніческый русин (по матери) из Лемковины.
Общество русинôв Румынії (м. Сигет, Михаил Лаурюк).
Общество русинôв Германии (Юрій М.).
Общество русинôв Чехії (Рудольф Матола).
Общество «Русский Дом» (Словакія).
Общество русинôв Молдавії (Сулаґ С.).
Общество русинôв Росії (Рачук Григорій).
А также 200 делегатôв 2 ЄКПР 25 октовбра 2008 г.
Протоколы и подписы делегатôв 2-го ЄКПР были забрані под час слідства и находятся в судебному ділі, доступ ид котрым ограниченый.
Однак, власти Украйины в сись черговый раз проігноровали мирноє обращеніє Другого Європейського Конгреса Подкарпатськых Русинôв и начали офіціальні демонстративні судові репресії против русинôв Закарпаття.
СБУ по всім районам Закарпатської области вызывало выше 600 (шістьсто) русинôв на многочасові допросы и поязані из ними традиційні пу́жаня.
“Закарпаття-онлайн” https://zakarpattya.net.ua писало: “Вчора сотрудникы управленія СБУ в Закарпатськôй области допросили лідерôв подкарпатськых русинôв Димитрія Сидора и Євгенія Жупана. … Сидор Д. подкреслив, же він не бойится преслідованія из стороны правоохранительных органôв и собираєтся продовжати борьбу за присвоєніє Закарпатью статуса автономії.”
Позже, прот. Димитрій Сидор, в своїй речи на суде заявил: «Мы дру́гый народ, — сказав ôн. — Из сво́йими права́ми на ро́днôй земли́. Ния́кого сепарати́зма в в сьому не є. Мене́ переслҍ́дуют лишь за то, же я бо́рюся за права́ русинốв, котрі́ мы неодмі́нно ве́рнеме”.
https://risu.ua/ru/sudbu-svyashchennika-obvinyaemogo-v-separatizme-sud-reshit-v-marte_n54722
ДОКУМЕНТИ кримінальної справи № 499по обвинуваченню громадянина України СИДОРА ДИМИТРІЯ ДИМИТРОВИЧА у вчиненні ним злочину, передбаченоїЧ. 1 СТ. 110 КК України.
Підсудного журналіста і священика Димитрія Сидора після першої інстанції суда, демонстративно не допустили його до подання апеляції в наступний апеляційний суд другої інстанції, засудивши його лиш вироком первої судової інстанції, як при СРСР – тройкою: СБУ, прокурор, суддя. На жаль, цей політично вмотиваний судовий вирок не побачив і Європейський Суд по правам людини, який 8 років розгядав його скрагу на неправомочні дії СБУ, прокуратури і суда, так і не знайшовши порушень в рішеннях українського суда.
Власти Украйины в 2008 році побоялися судити всіх, 109 делегатôв Первого Європейського Конгреса. СБУ превысило свої повноваження, выставивши єдного отповідальным за коллективноє рішеніє 2-го Європейського Конгреса, – єдного співголову конгреса Димитрія Сидора, перевівши ëго из статуса свідка в статус обвиняємого, хотя вторый співголова 2-го ЄКПР Євгеній Жупан быв оставленый лем як свідок.
Про што писалa ПРЕСА:
https://zn.ua/ukr/POLITICS/lider_zakarpatskih_rusiniv_otrimav_umovniy_termin_za_separatizm.html
Політично мотивованый антирусинськый судовый процес тягнувся четыри рокы и завершився пригово́ром Димитрію Сидору – 3 рокы позбавленя вôлі.
ББС (BBC) написало: «19 березня в Ужгороді, настоятеля найбільшого у Закарпатській області православного Хресто-Воздвиженського собору Димитрія Сидора засудили до трьох років позбавлення волі з відтермінуванням на 2 роки та сплати 1840 гривень судових витрат за “посягання на територіальну цілісність і недоторканість України“.
Протоієрей Димитрій Сидор очолює організацію “Сойм Підкарпатських Русинів”. https://www.bbc.com/ukrainian/politics/2012/03/120321_sydor_verdict_dt
Дуже цікавою, різнорідною і позитивною була реакція, як закарпатського суспільства, так і СМІ, щодо спроби русинських політичних і громадських діячів остаточно легалізувати дорадянський статус, з яким перебувало Закарпаття в складі європейської держави Чехословакії. І цим реалізувати вимоги ввести в правове поле України, і русинську національність, і Закарпатську область, згідно з бажанням переважної більшості закарпатців, вираженої в результатах всеукраїнського (92,5% – ЗА Незалежність України), так і загальнообласного – (78%, – ЗА відновлення в Новій своїй батьківщині Україні, дорадянського статусу самоврядності області.
Се стало первым случаєм в історії суда в Украйині (та й у світі), котрый не вызвав ниякого резонанса у правозащитної світової громадськости, коли осужденый русин Димитрій Сидор даже не быв допущеный в Україні до Апеляційного Суда.
А Європейський суд по правам человіка ЄСПЧ на жалобу осужденого Димитрія Сидора лем через 8 літ змốгся одповісти, і то формально: «Порушень в діях судового процеса Європейськым Судом не найдено».
Но важно знати, же всі послідующі конгресы подтвердили законность рішеній 1 и 2-го ЄКПР, котрі остаются до днеська єдинственными обнародованными вымогами русинської громадськости ид украйинськôй власти.
А также то, что єдині претензії Меморандума 2-го ЄКПР – се претензії што до недопустимости в Європейській країні існування нелегітимного-неправового статусу русинського народу в Україні, а не ніякі не сепаратистські заявы.
*Но из началом воєнных дій и до їх завершення, подкарпатські русины тимчасово приостановили діювымог Меморандума 2-го ЄКПР.
30.09.2010 Враховуючи Закону України «Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин», русинська громадськість знов просить депутатів ВР про внесення русинської мови в перелік мов регіональних та мови національних меншин. Цей законопроект подав депутат ВР Александр Голуб.
Цитуємо:
“Проект Закону про внесення доповнення до Закону України “Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин” (щодо русинської мови) Що до русинської мови. 7185 від 30.09.2010
ЗАКОН УКРАЇНИ (мова оригіналу)
Про внесення доповнення до Закону України «Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин».
Верховна Рада України постановляє:
1.Доповнити статтю 2 Закону України “Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин» від 15.05.2003 року вказівкою на те, що положення Хартії застосовуються також до русинської мови, виклавши дану статтю в такій редакції:
«2. Положення Хартії застосовуються до мов таких національних меншин України: білоруської, болгарської, гагаузької, грецької, єврейської, кримськотатарської, молдавської, німецької, польської, російської, румунської, русинської, словацької та угорської». Цей Закон набуває чинності з дня його опублікування.
Голова Верховної Ради України В. Литвин
Однак, і цей закопроект влада України відкинула.
https://zakarpat-rada.gov.ua/docs/rishennya/5/6_sesion/rishen_241.rar
Туй поданый адрес ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ХАРТІЇ РЕГІОНАЛЬНЫХ ЯЗЫКОВ АВАТЬ ЯЗЫКОВ МЕНШИН (українською мовою, з підписом від Української сторони).
https://rm.coe.int/CoERMPublicCommonSearchServices/DisplayDCTMContent?documentId=09000016806d35e0
Відеороликы:
“Як Украйина ігнорирує и саботує рішеніє русинського вопроса?” Бесіда Є.Є. Жупана:
Мы хочемо, чтобы Украина отказалась от преследования Русинов – Иван Туряница
Кому выгодно непризнаніє національности и автономії русинôв? – Е.Е. Жупан
Є.Є. Жупан: «Мы, русины, и не можемся одказати од того, бо як ся мож одказати од своєї матери…».
Є.Є. Жупан: Наші головні цілі: Вызнаня русинської національности.
05.04.2016 м. Ужгород №259. ЗАКАРПАТСЬКА ОБЛАСНА РАДА на своїй Третій сесії VIІ скликання В И Р І Ш ИЛА 05.04.2016 м. Ужгород №259 Закарпатська обласна рада просить невідкладно внести зміни до Конституції України та законів України. (мова оригіналу)
«Про Звернення Закарпатської обласної ради щодо “Внесення змін до Конституції України та законів України з метою надання широких адміністративних і фінансових
повноважень органам місцевого самоврядування”.
Відповідно до статті 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в
Україні» обласна рада в и р і ш и л а:
1. Звернутися до Президента України Порошенка П. О., Голови Верховної Ради
України Гройсмана В. Б., Прем’єр-міністра України Яценюка А. П.
(текст Звернення додається).
2. Направити звернення народним депутатам України – вихідцям із Закарпатської
області з метою підтримки ними відповідної законодавчої ініціативи.
3. Контроль за виконанням цього рішення покласти на заступника голови обласної
державної адміністрації та профільні постійні комісії обласної ради з питань:
бюджету; агропромислового комплексу, розвитку села, адміністративно-
територіального та земельного устрою.
ПІДПИС: Голова ради М. Рівіс».
З тексту Звернення: Закарпатська обласна рада просить невідкладно внести зміни до Конституції України та законів України…це стосується і результатів Закарпатського обласного референдуму 1 грудня 1991 року на якому 546 450 виборців Закарпатської області, або 78,6%, віддали свої голоси «за» проголошення Закарпатської області України спеціальною самоврядною територією, як суб’єкта у складі незалежної України.
Ще 24 січня 1992 року Закарпатська обласна рада своїм рішенням затвердила і прийняла звернення до Верховної Ради України «Про внесення змін і доповнень до Конституції України», у якому в порядку законодавчої ініціативи звернулась до Верховної Ради України щодо внесення змін та доповнень до Конституції України. Сьогодні громада краю продовжує сподіватися на внесення якісних, глибинних та системних змін до Основного Закону України та інших законів…».
https://zakarpat-rada.gov.ua/docs/rishennya/7/3_sesion_1/rish_259.zip
Післямова
Межи молодым поколенієм русинôв чути легенды и фантастичні бесіды про події, котрых свідками они не были, а узнати за них не так-то й легко.
Многі читают недостовірну информацію, приготовлену недоброжелателями нашего народа про то, что «судебный процесс над громадським діячем, головою Сойму Подкарпастькых русинôв Димитрієм Сидором, з 2008 до 2012 рр. гибы став причинôв новых репресій против русинôв, котрі, в свою очерідь, из-за сëго знизили уровень своєї активности, – аж до чисто фольклорного елемента.
Аж припозиратися, то каждому стає понятно, же публічный 4-х річный судебный процес над русинським громадським діячем быв проведеный саме для устрашенія и зниженя активности русинського національного движенія до уровня пісень и танців.
…Молодші русины́, потерпівші вже десятки літ асиміляції-українізації, тратят интерес ид вопросу возрожденія власного для них родного русинського народа Закарпаття, історичної Республікы Подкарпатська Русь в составі ЧСР з 1919 до 1938 (46) рр..
Надіємеся, же йся інформація, из подтвердженнями документальными (відео, фото, текст, протоколи слідства СБУ) поможуть русинам самым оцінити історію борьбы подкарпатськых русинôв за свої права.
Йся інформація може помочи зформовати власний погляд на згадані події.
Надіємеся же опыт участникôв вышеизложеных событій (американської русинської діаспоры з 1918 года, сенаторов, депутоôв політикôв Подкарпатської Руси 1919-1946 рр., русинськых активістов 1991-2023 рр., депутатôв ВР Украийины от Закарпаття, депутатôв Закарпатської облрады, вчених, учасникôв Світовых и Європеськых конгресôв) в правозащитнôй діяльности буде на хосен збереження русинського етно-історичного наслідства и возстановленія належного русинам правового статуса у одповідности до межинародного права.
Вызнання русинôв існує в багатьох державах світа и на уровни ООН, ЄС, ОБСЕ, та й давно вже існують обовязкы Украйины, до сього вызнання русинôв, добровольно прийняті Украйинôв перед Європейськôв та світовôв спідружностьôв.
Джерело: “TELEGRAM-ЕНЦІКЛОПЕДІЯ РУСИНСЬКОЇ ИСТОРІИ АЙ СУЧАСНОСТЫ” :
30 літ – обороны прав русинов в Украйині. Як ото было. Воспоминаніє свидҍтелей. Часть 1
30 літ – обороны прав русинов в Украйині. Як ото было. Воспоминаніє свидҍтелей. Часть 2
30 літ – обороны прав русинов в Украйині. Як ото было. Воспоминаніє свидҍтелей. Часть 3
